Посвята в козачата

   14 жовтня українці відзначають чотири великі свята: День Святої Покрови Пречистої Богородиці, 76-річницю створення Української повстанської армії, День захисника України та День Українського козацтва. Відзначаючи ці урочисті свята, ми вшановуємо і славних козаків - гідних синів України, які були і залишаються символом мужності, витривалості, відданості Батьківщині і сміливості. Запорізька Січ для українського народу є унікальним і неповторним явищем. Це про неї Гоголь писав: «Так ось вона - Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі ці горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!»

   З цієї нагоди у Зіньківському НВК відбулося свято, яке підготували і провели члени гуртка «Джури» разом з керівником Бех А.В. Ведучі свята розповідали про Запорізьку Січ та Козацький заповіт. Урочисту частину продовжив директор Зіньківського НВК Островський В.С., він же отаман зіньківських козаків. Віктор Станіславович привітав усіх зі святом, побажав незламної волі до перемоги та патріотичного духу.

   Потім настала черга представлення козацьких роїв. Під урочисті звуки козацького маршу та оплески глядачів до зали заходили рої «Чайка» (8-Б клас), «Золотий оселедець» (8-Аклас), «Українські соколи» (7клас), «Нащадки Сагайдачного» (6 клас), «Сини звитяги» (9 клас).

   А ще в цей день ряди зіньківських козаків поповнив новий рій п’ятикласників, адже у глибині душі кожного українця живе козак: воїн, який нічого не боїться і за рідну землю без роздумів віддасть своє життя.

   Звісно, посвяті у козачата передували випробування: на знання історії козацтва, приготування кулешу, вправляння у гопаку, на міцність та витривалість. Гідно витримавши всі випробування, рій «Сміливі козачата» склав присягу й був прийнятий у молоді джури. «Вірю Вам, як рідним дітям. Дивіться ж, вірно служіть справі всього козацького товариства. Вибирайте зерно сили Божої. Справжній козак той, у кого душа світла, серце чисте, хто любить людей, Україну і правду», - напутні слова прозвучали для новоспечених козаків з вуст отамана.

   Свято завершилось, але наша любов до Батьківщини, до рідної домівки, до рідного села та школи буде жити доти, поки ми житимемо на цій землі.